НІХТО, КРІМ НАС!

Із циклу історій про героїв-випускників Скадовської ЗОШ І-ІІІ ступенів №3

Над усе – честь і слава, військова справа,

Щоб і сама себе на сміх не давала,

І ворога під ноги топтала.

П.Куліш

Іх називають «крилатими піхотинцями», «голубими беретами», «військами дяді Васі». Вони проходять суворий відбір та напружені тренування. Їхнє призначення – виконання  бойових завдань за будь-яких умов в оперативному оточенні, в тилу 5hhyugongkwворога. Вони готові   непорушно стояти на захисті Вітчизни. Десантне братство – це відчуття ліктя в строю, це готовність прикрити собою від кулі товариша чи, вчепившись у стропи згаслого парашутного купола, врятувати побратима. «Ніхто, крім нас!» – ці слова Василя Маргєлова точно відображають місію Повітряно-десантних військ, які завжди вважалися елітою української армії.

Під час війни на Сході України незламні воїни 25-ої  Дніпропетровської повітряно-десантної бригади, кинуті в самісіньку пащу ворога,  не здали жодного населеного пункту.  Їх бойовий дух не спалив вогонь важкої артилерії. Іх душі й тіла гартувалися болем втрат бойових побратимів. Десантники впевнено йшли вперед, бо треба було захищати своїх рідних, коханих, треба було боронити українську землю.

Свою сторінку в сучасну  історію боротьби за незалежність України вписав один із воїнів-десантників, випускник Скадовської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів №3 Домбровський Євген Вікторович.

Перший крок до офіцерських зірок він зробив ще у 17 років, вступивши до Миколаївського національного університету імені В.О.Сухомлинського, отримавши можливість навчатися на військовій кафедрі. По закінченню вишу з лейтенантськими зірками на погонах розпочав службу у 25-ій бригаді.

У 2014 році лейтенант Домбровський Є. – командир взводу розвідувальної роти «двадцятьп’ятки» (так поміж собою бійці називають свою прославлену бригаду). Розвідувальні підрозділи – тема майже невідома для пересічних українців. Про них мало пишуть, вони не беруть участь у розлогих фотосесіях. І не тільки тому ці люди працюють в умовах  повної секретності, а й тому, що не визнають слави  й піару. Головними цінностями для них  є військова честь, успіх і перемога.

Про військову честь і відвагу говорять багато. Але тільки реальна війна показує, хто чого вартий.  Для Євгена війна почалася ще в березні  2014 року під час планових навчань на Кримському півострові. Він був серед тих офіцерів і солдат, які не здали зброї, не допустили ворога у своє розташування, а головне – були готові стояти до кінця.

…А далі був неспокійний Донбас. Разом зі своїми бойовими побратимами Євген воював у Амвросіївці,  біля контрольно-пропускних пунктів Довжанський та Ровеньки. У рамках Антитерористичної операції  брав участь у звільненні таких населених пунктів, як Слов’янськ, Дзержинськ, Дебальцеве, Вуглегірськ, Жданівка.  Про перший запеклий бій, який відбувся під час звільнення Дебальцевого наприкінці липня,  воїну нагадує автоматна куля, яку він зберігає як талісман.

Важкі й болючі спогади не дають Євгену забути жорстокі бої на околицях Шахтарська, коли розвідрота  опинилася  в повному оточенні поміж териконами. “Це були  п’ять днів справжнісінького пекла. Особливо запам’яталося 2 серпня 2014 року, коли ворог зранку до вечора  сповна  “вітав”  нас  з Днем Повітряно-десантних військ. Тоді ми понесли великі втрати серед особового складу,” – згадує офіцер. Близько  місяця наш воїн  був  серед тих   “крилатих піхотинців”, які  утримували із середини серпня до кінця вересня плацдарм  в районі Нижньої Кринки, обравши місцем дислокації шахту Комунар. І всюди, незважаючи на втому від інтенсивних бойових дій, разом з іншими розвідниками виконував відповідальні бойові завдання.

У листопаді 2014 року лейтенанту Домбровському Є.В. достроково присвоєно позачергове військове звання «старший лейтенант».

Сьогодні Євген проходить службу в іншому військовому підрозділі, але аж ніяк не втратив свій десантний гарт. Кажуть, що колишніх розвідників, як і колишніх десантників, не буває.  Саме тому він з гордістю носить подаровану українськими волонтерами футболку, на якій почесне місце займає збільшений шеврон розвідувальної роти.

 Для учнів нашої школи Домбровський  Євген –  справжній герой-патріот, який залишився вірним військовій присязі, який не зрадив свій народ, який найвищою нагородою для себе вважає не ордени чи медалі, а  збережені життя своїх бійців…

Як і кожен воїн, він знає, заради чого захищає українську землю. Заради того, щоб спокійно жити зі своєю сім’єю, бачити щасливими своїх дітей, насолоджуватися життям, знаючи, що жоден чужинець не прийде у нашу країну, щоб диктувати свої правила.

Заступник директора з НВР Сирота Л.В.

chevron-right chevron-left