СВЯТО ПАСХИ

Великодній світанок! Цілющою силою наповнюється той, хто зустріне його. У цей день дзвони не дзвонять, а співають на всі голоси, сповіщаючи радісну звістку: «Христос воскрес!» І чують у відповідь від кожного: «Воістину воскрес!» Усе чисте й біле, як вишневий цвіт, чекає на себе крапель свяченої води. Звідусіль до церкви стікається людський потік. Ідуть, щоб посвятити паску.

Великдень для українців – найурочистіше церковне свято. Ще воно називається Пасхою. Встановлено в пам’ять воскресіння розіп’ятого на хресті Ісуса Христа. Неможливо уявити його без пасхального хліба. В Україні – це паска. Який вигляд вона має? Високий хліб із здобного тіста, верхівка якого округла, а зверху виліплений із тіста хрест. Шапку паски прикрашають цукровою поливою, фарбованим пшоном або маком.

Символом Великодня стало також і яйце. Пофарбовані – крашанки, розмальовані – писанки, ті, на яких орнамент нанесено спеціальним гачком, називаються дряпанками.

Ігри з крашанками завжди були улюбленими пасхальними забавами дітей і дорослих.

Розповім про те, які приготування відбуваються в нашій сім’ї напередодні свята. За декілька днів обов’язки розподілено. Якщо говорити про фарбування яєць, то цей процес довіряють мені, татові та Олексію, молодшому брату. Традиційно наносимо на великодній символ українські орнаменти. Уява працює творчо, а тому відбуваються своєрідні змагання на виготовлення кращої писанки. Повірте, на цьому ми розуміємося, бо неодноразово відвідували майстер – класи, подорожуючи Західною Україною. А коли роботу завершено, розуміємо: перемогла дружба й шанобливе ставлення до народних традицій. Найвідповідальніша справа – випікання паски. Моя мама готує її за сімейним рецептом. Вона вкладає в кожну з них часточку своєї душі, піднесений настрій, сподівання на мир і злагоду. І тоді з’являються найсмачніші паски, що я тільки куштував! Свято Пасхи має важливе значення для нашої сім’ї не тільки тому, що ми можемо ще і ще раз переконатися в кулінарній управності матусі, а й тому, що це свято є особливим. Цього дня і сонце інакше світить, не просто світить, а вже по – справжньому гріє.

Тож нехай свячена вода скроплює паску й нашу долю. А з неба – не раз так буває – скрапне теплий дощик, засвітиться веселка як Божий заповіт любові.

Уманський Андрій,

                                                                                                   учень 6-В класу,

                                                                                                   член гуртка «Шкільна риторика»

Залишити коментар

Залишити коментар