Учительська доля – посріблені скроні

Учительська доля мудрістю вкрита.
Дзвенить вона сміхом дитячих сердець.
Учительська доля дощем раннім вмита.
Вона для людей буде вічним взірцем.
Плине з роками вчительська доля,
Та в серці живе молодечий політ.
Учительська доля – посріблені скроні
І щира молитва за учнів своїх…

Зубелевич Світлана Григорівна народилася 13 листопада 1937 року в селі Нова-Олексіївка Скадовського району Херсонської області. У серпні 1957 року вступила на філологічний факультет Одеського державного університету імені І.І. Мечнікова. З вересня 1962 року призначена на посаду вчителя української мови та літератури Скадовської середньої школи №3.
Стаж педагогічної роботи становить 52 роки. За час роботи виявила себе справжнім майстром педагогічної діяльності. Вагомий внесок у справу навчання і виховання молоді відзначений високими нагородами.
Першою в області серед учителів української мови та літератури отримала педагогічне звання „учитель-методист”, знак „Відмінник народної освіти” – у 1981 році, знак „Відмінник освіти СРСР” у 1987 році, медаль „Ветеран праці” у 1988 році.
За неоціненний внесок в освітянську справу два роки поспіль відзначалася вагомими державним нагородами: у 2007 році – грамотою Верховної Ради України, а в 2008 році нагороджено орденом княгині Ольги ІІІ ступеню.
Її учні успішно реалізують свої інтелектуальні можливості, здатні включатися у результативний самостійний пізнавальний пошук. Вони були неодноразовими призерами Всеукраїнських предметних олімпіад. 85 її учнів-випускників були нагороджені золотою та срібною медалями. За час своєї роботи широко пропагувала серед учителів власний досвід із різних аспектів: „Позакласна робота як засіб піднесення ефективності уроку”, „Оптимізація навчально-виховного процесу на уроках мови та літератури”, „Удосконалення технології сучасного уроку української мови і літератури та розвиток творчих здібностей учнів ”. Вона автор 14 методичних розробок і статей.
Найвища наука життя – мудрість. А найвища мудрість – бути добрим. Доброта й чуйність, співпереживання і щиросердечність, уміння розділити чужий біль, вчасно підтримати у важку хвилину, розрадити в горі й біді – це назавжди в характері Світлани Григорівни. У будь-яких життєвих ситуаціях вона залишається на висоті. Ніколи не втрачає віри. Життя наше бурхливе, адже в ньому чергуються успіхи й невдачі, злети й падіння. А Світлана Григорівна вміє дарувати людям радість, робити добро, не чекаючи віддачі. Найбільша її краса – розум і працелюбство. Вона має велику світлу душу, закохану у поезію, у музику, у прекрасне.

2014_02_08_12

Залишити коментар

Залишити коментар