ВІТАЛІЙ БЄЛІКОВ – ГЕРОЙ І РОВЕСНИК НЕЗАЛЕЖНОЇ УКРАЇНИ

Віталій Бєліков є ровесником незалежної України, бо народився  у 1991 році  в невеличкому курортному містечку Скадовськ. Навчався  у Скадовській загальноосвітній школі І-ІІІ ступенів №3, потім у Скадовській філії  Херсонського вищого училища фізичної культури. З дитинства мріяв стати військовим. Згодом його мрія здійснилася: у 2012 році Віталій закінчив  Національну академію сухопутних військ ім. Петра Сагайдачного у місті Львові, отримавши звання лейтенанта. «Принциповий, вольовий, працьовитий, справедливий. Ставився відповідально до всього, що відбувалося навколо нього. І завжди усвідомлював себе справжнім патріотом України. Взірцем для нього був  його дідусь – військовий!» – саме так згадує  колишнього курсанта Бєлікова начальник кафедри водіння бойових машин та автомобілів полковник Чорний М.В.

 Військову службу проходив у 128-ій окремій гірсько-піхотній бригаді Сухопутних військ Збройних Сил України (м.Мукачево Закарпатської області)  на посаді командира взводу.

Неоголошена війна на Сході країни внесла корективи у мирне життя багатьох українців. 10 травня 2014 року старший лейтенант Бєліков отримав відрядження в зону проведення Антитерористичної операції. Молодий офіцер  був однозначним у своїх висновках: «Наш кордон ніхто не має права переходити!».  Він водив колони автомашин з продовольством у район бойових дій, забезпечуючи українських військових водою та продуктами харчування.

28 червня 2014 року, в день Конституції України,  між населеними  пунктами Нижня Вільхова та Комишне Луганської області терористи обстріляли колону автомобілів з продовольством, яку супроводжував Віталій на своєму бронетранспортері. Будучи тяжко пораненим, офіцер близько двох годин вів бій, прикриваючи своїх підлеглих. Але поранення для мужнього воїна виявилося смертельним. Ворожа куля обірвала його життя на 23 році.

У таких випадках кажуть, він і світу то не бачив. Між тим, наш герой встиг лишити по собі не лише пам’ять, а й продовження. Його життя – у його маленькій донечці Ксенії.

Із спогадів Клименко Ніли Василівни, першої вчительки Віталія: “Він був вихованою, ввічливою дитиною. Став героєм. Я пишаюся ним і розповідаю про його подвиги своїм теперішнім вихованцям. Я  завжди щодня приходила до школи  досить рано, щоб зустріти своїх учнів. Але тепер зустрічають мене…. замріяні очі мого Віталіки, що дивлять  з фотографії на стенді при вході до школи. Невимовний жаль, аж до сліз, переповнює душу. Він хотів жити, кохати, ростити доньку, але… Життя виявилося таким жорстоким!”

Указом Президента України №283/2015 від 23 травня 2015 року «За особисту мужність і високий професіоалізм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі», старший лейтенант ЗСУ Бєліков Віталій Миколайович  нагороджений орденом Богдана Хмельницького ІІІ ступеня (посмертно). Рішенням сесії Скадовської міської ради №819 від 31.07.2014 р. нашому герою-земляку посмертно присвоєно звання “Почесний громадянин Скадовського району“.

Віталій Бєліков продовжує свою службу, хоча вже і не у військовому строю, подаючи всім нам приклад мужності  й патріотизму.

Безстрашні очі й молоде лице –
Герой обрав давно свою дорогу.
Хоч ворог щиро поливав свинцем,
У серці тліла віра в перемогу.
Ішов сміливо у запеклий бій
З любов’ю та великою жагою.
Немов швидкий, нестримний буревій
За Україну жертвував собою.
Під кулі ліз і рятував братів,
Любив життя і мріяв вічно жити.
Та бог війни по іншому хотів –
За перемогу змусив заплатити.
Відчув нестерпний і пекучий біль,
Неначе звір зубами в тіло вп’явся.
Ворожа куля влучила у ціль –
Герой упав і більше не піднявся.
Героя тіло прийняла земля,
А кров гаряча запеклась смолою.
Тепер він спогляда на нас  здаля.
Тож вічна слава нашому герою!

Сирота Л.В., заступник директора з НВР

belikov

Lkvnw0wtxhw

msHyPdQlCbw

byelikov_ed2_0

Залишити коментар

Залишити коментар